Шарфи Hermès такі ж цінні та відомі, як і сумки. Цей аксесуар також називають улюбленою «прикрасою» династії Віндзорів. Її Величність Королева носила шарфи з юності, і цікаво, що на поштовій марці, присвяченій 60-річчю Єлизавети II, вона зображена не в короні, а в шарфі Hermès.
Окрім королеви, шарф став улюбленим аксесуаром Жаклін Кеннеді, Грейс Келлі та цілої плеяди голлівудських зірок, та й просто заможних жінок, які рідко потрапляють в об'єктиви фотокамер. Через п'ятдесят років з'явилася професія «менеджер приватної колекції шарфів Hermès». Не картин, не скіфського, не сучасного мистецтва, а приватних музеїв шарфів. І роботи там - хоч греблю гати!
Будинок Hermès за 80 років, що він випускає хустки, не видав жодного каталогу. У них є власний музей у Парижі, але він недоступний для звичайних людей. Тому в інтернеті з'явилася низка «партизанських» каталогів, створених ентузіастами, які отримали певну інсайдерську інформацію. «Мені часто доводиться працювати з такими архівами, - розповідає Олександр Цибін, співзасновник фонду Maison Carré.
Протягом усіх цих років технологія виробництва хустки залишається незмінною:
1. Всі хустки ручної роботи. Краї прошиваються тільки майстринями - ніякої машинної строчки.
2. Для шарфів обирають найкращий шовк. Згодом Hermès викупив плантації тутового шовкопряда в Бразилії та розпочав власне виробництво. Відомо, що для виготовлення одного шарфа потрібно переплести 300 коконів.
3. Колекції шарфів завжди лімітовані, а дизайни унікальні.
Створення принтів - це не просто «управлінська дискусія». Керівник компанії П'єр Дюма особисто затверджує кожен візерунок. Питання, пов'язані з візерунками, мають пріоритет над річним прибутком і стратегічним розвитком компанії, адже шарф - це top-of-mind.
На якомусь етапі керівництво Hermès вирішило шукати ідеї по всьому світу.
«Сьогодні ми продовжуємо цю традицію. Нам надсилають багато робіт, ми можемо знайти цікавого художника з галереї на іншому кінці світу. Щороку з нами співпрацюють 30-50 художників. Всі вони різного віку та досвіду», - розповідає Крістін Дювіньйо, директорка Творчої студії Hermès.
Робота художників починається з оголошення наступної теми колекції. Це може бути «природа», «метаморфози» тощо. Далі художники надсилають свої ескізи, а Hermèsse відбирає найкращі. Але це не так просто, як здається, адже головна умова Будинку - як би не був зав'язаний шарф, основний візерунок не може бути порушений. Ще один важливий момент: краї принта завжди асиметричні, але асиметрія не кидається в очі. Скажімо, якщо на малюнку зображений водний світ, то в одному кутку може бути мушля, а в іншому - медуза. Над цим ламають голову до 6 місяців.
На створення шарфа йде ще півтора року. Річ у тім, що кольори та трафарети підбираються вручну, і на один шарф йде до 40 різних відтінків.
Фінальний етап - контроль якості, і тут теж все дуже суворо.
Кілька років тому Hermès створив мобільний додаток Silk Knots, де можна знайти та оновити інформацію про те, як носити та зав'язувати шарфи. Особливість шарфа в тому, що якщо зав'язати його на ніч, а вранці розв'язати, то «каре» розправиться самостійно. Шарфи OriginalHermès не потребують прасування.
Раз на рік у Нью-Йорку, Торонто, Сінгапурі, Мілані та Лос-Анджелесі проходить чотириденний відкритий захід Hermès Carre Club, присвячений шовковим хусткам. Спеціально для нього художники розробляють капсульну колекцію з унікальними принтами. Таким чином, продукція просувається за дуже короткий час без допомоги маркетингу. Ключовим моментом заходу є не стільки продаж, скільки позиціонування та комунікація. Hermès намагається збалансувати імідж: показати, що навіть люксовий бренд може бути гнучким, людяним і доступним. Такий досвід спілкування формує емоційний зв'язок з клієнтами і допомагає завоювати їхню лояльність.